Податок на нерухомість в різних країнах світу
- нд, 21 кві 2019
- 473 перегляди
Податок на нерухоме майно стягується близько в 130 країнах світу. У більшості з цих країн надходження від цього податку становлять 1-3% від загальних надходжень податків.
Найчастіше даний податок сплачують фізичні і юридичні особи, проте платниками цього податку можуть бути лише юридичні особи (в Ірландії, Данії) або лише фізичні особи (в Великобританії, Словенії).
В Англії податок на нерухомість залежить від ринкової вартості цієї нерухомості. Так, наприклад, будинок вартістю до 120 000 фунтів стерлінгів не оподатковується взагалі, вартістю 120 000 - 250 000 фунтів оподатковуються за ставкою 1%, від 250 000 до 500 000 фунтів - 3%, понад 500 000 фунтів — від 4%.
У Німеччині податок на нерухоме майно стягується кожного року органами місцевого самоврядування. Він накладається на податкову вартість майна за загальною ставкою 0,35%. Потім отриманий результат множиться на місцевий коефіцієнт (становить від 280 до 600%), в силу чого кінцева ставка складає від 0,98% до 2,1%. Середня ставка складає близько 1,5%.
У Швеції податок на нерухомість становить: 1,3% на будинки, квартири й блоки квартир, 1,0% на комерційні приміщення і 0,5% на промислову власність. При цьому, варто зазначити, що нові житлові приміщення звільняються від податку на перші 5 років, а на наступні 5 років ставка знижена на 50%.
У Фінляндії щорічний податок становить близько 1 євро за 1 кв.м. площі на рік, а У Латвії власники взагалі не платять за право володіння, але податком обкладається прибуток від здачі в найм особняків.
У Болгарії податок на нерухоме майно становить 0,15 % і сплачується рівними частинами кожного кварталу. Особливим є те, що якщо платник заплатить податок раз на рік в повному обсязі до 31 березня, то отримає знижку в розмірі 5%.
Загалом, податок на нерухомість становить: у Великобританії - 10,43%, Данії - 1,85%, Іспанії - 0,21%, Голландії - 1,81%, Франції - 2,17%, Швейцарії - 0,46%. Оскільки в більшій частині зарубіжних країн даний податок є місцевим, то і надходження від нього становлять основну статтю доходів бюджетів місцевих органів влади.
