Імміграція в Німеччину

Німеччина - одна з країн світу з найбільш розвиненою економікою. Ця країна завжди була привабливою для іноземців, тому що давала хорошу роботу і соціальні гарантії не тільки своїм громадянам, а всім, хто працював на її благо.

Імміграційна політика грунтується на дії закону «Про іноземців», прийнятого в 1990 році, з урахуванням всіх наступних доповнень і змін. З 1 січня 2005 року набрав чинності Закон про імміграцію, в якому значно спрощувалася можливість працевлаштування кваліфікованих фахівців, розглядалися питання біженців і надання допомоги іммігрантам при їх інтеграції в німецьке суспільство. 

У 2009 році була прийнята Директива ЄС з питань імміграційної політики щодо працівників з третіх країн, яка передбачала певні обмеження міграційного потоку. Згідно загальноєвропейського законодавства першочергове право на отримання роботи і права на проживання в країнах-учасницях мали тільки громадяни цих країн.

Проте, Німеччина також відчуває гостру нестачу фахівців у багатьох галузях і змушена переглядати свої жорсткі критерії залучення іноземних працівників. З квітня 2012 року в країні введена «Блакитна карта ЄС» - нова форма дозволу на проживання для кваліфікованих фахівців з вищою освітою, яка спочатку дає можливість проживання в країні протягом 4-х років. У серпні 2012 р. була значно спрощена процедура отримання ВНП для підприємців та інвесторів, змінилася ситуація з наданням роботи випускників німецьких вузів.

Для легального перебування в Німеччині сьогодні існує кілька офіційних можливостей: повернення етнічних німців на батьківщину; єврейська лінія; укладення шлюбу; возз'єднання сім'ї; навчання в німецькому вузі; трудова і бізнес імміграція; надання притулку.

Відповідно до визначеної мети видається документ, що визначає статус перебування іммігранта. Це може бути національна німецька або шенгенська віза, дозвіл на перебування у зв'язку з конкретною метою, дозвіл на ПМП з правом отримання роботи і безстрокового проживання.