Про статус біженця

Отримання статусу біженця регулюється двома основними документами - Женевською конвенцією від 28 липня 1951 року і Нью-Йоркським протоколом до неї від 31 січня 1967 року.

Основні положення Конвенції про права біженців:

Біженці мають право на вільне пересування. З метою реалізації цього права держава-учасниця Конвенції зобов'язана видавати біженцям проїзні документи у вигляді паспорта, а також визнавати аналогічні проїзні документи, видані іншими країнами-учасницями Конвенції.

Статус біженців може надаватися всім членам сім'ї, якщо глава сім'ї відповідає критеріям, необхідним для отримання такого статусу. Відносно неповнолітніх членів сімей біженців, учасники Конвенції зобов'язалися забезпечувати повний їх захист.

Конвенція закріплює за біженцями право на соціальну допомогу з боку міжурядових гуманітарних організацій, а також органів соціального захисту країн-учасниць Конвенції.

Біженцям надається право на переселення при переїзді з країни їхнього походження, де вони піддаються переслідуванням з різних мотивів. Країни-учасниці Конвенції зобов'язуються приймати на своїй території біженців і створювати їм умови для можливого подальшого переселення.

Біженцем може вважатися особа, яка побоюється стати жертвою переслідування за ознакою громадянства, раси, приналежності до певної соціальної групи, віросповідання або політичних переконань.

Крім того, особа, яка претендує на статус біженця, має перебувати за межами країни свого походження, а країна походження не здатна захистити його (або у біженця є такі побоювання) від вищевказаних переслідувань.

Особа, якій надано статус біженця, може втратити його по одній з наступних причин:

- якщо вона добровільно скористалася захистом країни походження;

- позбувшись громадянства країни походження, набуло його знову;

- набула нового громадянства;

- добровільно повернулося в країну, яку покинула внаслідок переслідувань і влаштувалася там;

- обставини, на підставі яких мали місце переслідування, більше не існують;

- влади однієї з країн або країни походження визнають за особою цивільні права і обов'язки;

- якщо особа, яка претендує на статус біженця, вчинила злочин проти миру, злочин проти людяності або військового характеру;

- особа вчинила кримінальний злочин поза країною, що надала йому статус біженця, раніше, ніж ця особа звернулася за вищевказаним статусом;

- в разі, якщо ця особа винна в діях, що суперечать основним принципам ООН.

Цивільні права біженців

Біженці користуються тими самими правами і обов'язками, які надаються іноземцям, за винятком тих обов'язків, які вони не в змозі виконувати в силу свого статусу. Статус  діє на території країн-учасниць Конвенції протягом 3-х років. Далі біжнець переходить в статус іноземця-резидента.

Біженці мають право на роботу за наймом; право користуватися системою державного навчання нарівні з громадянами країни-учасниці даної Конвенції.

Податки, що стягуються з біженців при здійсненні ними комерційної діяльності, не можуть бути вище, ніж податки, що стягуються з громадян країни при аналогічній діяльності.

Висилка біженців за межі країни

Держава, яка надала притулок, через суд може висилати біженців за межі своєї території в разі загрози державній безпеці або в разі, коли перебування біженця в країні несе загрозу громадському порядку.

Договірні країни не можуть висилати біженців до кордонів країн, в яких їх життю, здоров'ю або особистої свободи може бути завдано шкоди.