Гробниця Джульєтти

Монастир Сан-Франческо аль Корсо був заснований монахами-францисканцями в 1230 році. Коли в ньому з'явився саркофаг з червоного мармуру, що вважається гробницею Джульєтти, точно невідомо. Швидше за все, це сталося в XIII або XIV столітті.

До речі, ще за 500 років до трагедії Шекспіра по Вероні вже ходила легенда, згідно з якою Джульєтта була похована в підземеллі цього монастиря. У нього і сьогодні можна потрапити, спустившись з внутрішнього дворика.

Паломництво до гробниці Джульєтти почалося після видання в 1524 році новели Луїджі да Порто «Історія благородних коханців». Ще більшого розмаху воно досягло після публікації трагедії Вільяма Шекспіра. Оскільки поняття «туризм» тоді не існувало, церковні і міська влада, намагаючись хоч якось скоротити число непрошених гостей, терміново перейменували гробницю в сховище для води. 

Однак потік бажаючих попасти до «останків» Джульєтти не слабшав. І монахи здалися: в 1868 році саркофаг був перенесений з саду до стіни монастиря. Над гробницею звели арочний портик, а через 30 років, в 1898 році, у внутрішньому садку монастиря поставили кілька античних статуй. А в 1910 році там же був встановлений мармуровий бюст Шекспіра.

У 1936 році, після виходу голлівудського фільму «Ромео і Джульєтта», гробниця Джульєтти переїхала в останній раз - в крипту церкви. Тоді ж з'явився спеціальний поштовий ящик, куди досі приходять листи Джульєтті.

Не дивно, що вже кілька століть монастир Сан-Франческо - місце паломництва закоханих усього світу. Сюди приносять квіти і залишають послання найзнаменитішим коханцям середньовіччя.