Будівництво відповідної будівлі для засідань міської ради почалося в 1298 році, коли, здобувши рішучу перемогу над своєю головною суперницею на море - Венецією - Генуя відчувала себе особливо в силі. Тут же, в 1339 році, прописався перший дож міста - Сімоне де Бокканегра. Так палац став називатися Палацом дожів. Палац горів і перебудовувався, і розширювався, поки не набув свого нинішнього вигляду. У нього два парадних фасаду: один виходить на Майдан Матеотті, інший - на набережній біля моря Де Феррарі. Варто походити по його парадним залам, коридорах і флігелів, які додавали протягом декількох століть, і поугадивать, яка частина до якого стилю відноситься. Подивившись ж на Вежу Народу, що входить в гігантський комплекс площею 300 000 квадратних метрів, яку також називають Грімальдіной, ви не помилитеся: вона явно з середньовіччя, про що свідчить її груба кладка і похмурий вигляд. Сьогодні цей величезний палац більше схожий на маєток в центрі міста, ніж на типовий італійський палаццо. Дожі жили тут до 1797 року змінюючи один одного, поки не прийшов Наполеон і не скасував цю посаду.
Сьогодні просторі приміщення палацу зазвичай бувають зайняті виставками. Опинившись всередині, обов'язково огляньте фрески відомого живописця Джузеппе Ізола, а також прикрашені мармуровими підлогами і статуями зали Великого і Малого Рад, де колись вирішувалася доля всього міста. До речі, навпроти Палацу дожів кожні другі вихідні місяця шумить ринок. В цей час тут неабияка штовханина, зате крім відвідування палацу можна напробоваться місцевих продуктів.