У середньовічному Парижі, земля була в дефіциті, а тому забудова була щільною і хаотичною. Проїзди залишалися вузькими, а вільних просторів не було зовсім, хіба що для ринку і загальних зборів перед ратушею. Втім, так виглядали в ті часи всі європейські міста.
В епоху Відродження у архітекторів і філософів з'явилася ідея широкого вільного простору як необхідного елемента міського пейзажу. У Парижі її намагався втілити король Генріх IV,під його керівництвом придворні архітектори розробили єдиний план забудови невеликої трикутної площі на заході острова Ситі. Король вирішив назвати її на честь свого сина, майбутнього короля Людовика XIII, а тоді спадкоємця престолу, по-французьки - дофіна.
Всі будинки, що виходять на площу, повинні були мати однакові фасади з торговими приміщеннями в нижніх аркадах. Прохід між аркадами вів у внутрішній дворик, звідки можна було піднятися на житлові поверхи. Сьогодні так виглядають тільки два будинки, що виходять на площу Нового моста перед пам'ятником Генріху IV, інші будівлі перебудовано.