Королівський палац у місті Казерта

Новоспеченим правителям Неаполітанського королівства дуже хотілося потрапити в європейську еліту. А найнадійнішим і модним в той час способом досягти цього було побудувати палац, який затьмарив би вже наявні зразки. І ось на замовлення короля Карла VII архітектор Луїджі Ванвітеллі, який керував реконструкцією Собору Святого Петра в Римі, і його син Карло створили щось неймовірне. Все тут як мінімум в два рази більше, ніж у Версалі, та й в будь-якій іншій королівській резиденції: і кількість палацових кімнат, і величина парків, і протяжність головної алеї. А скільки дорогоцінного мармуру та інших матеріалів було витрачено на створення анфілад і головних сходів! Додайте до цього саму прогресивну на той час систему зрошення, використану для розкішних фонтанів, прикрашених античними скульптурами. Найвідоміший з них - «Діана і Актеон» біля підніжжя Великого Каскаду.

Гігантський палац будували 20 років - з 1760 по 1780 рік. Луїджі Ванвітеллі помер в 1773 році, і Карло Ванвітеллі завершив проект наодинці. Палац викликає асоціації і з російським Петергофом, і з німецьким Шарлоттенбургом, і з Королівським палацом у Мадриді, а ще змушує згадати безіменні резиденції східних сатрапів. Громіздкий і гучний, палац в Казерті став такою собі державою в державі, де королі жили і розважалися, не виїжджаючи з нього роками. Поряд було все що потрібно: шовкова мануфактура, мисливські угіддя і навіть власний театр.

До ХХ століття палац став сиротою - Бурбонів розігнали, війни йшли одна за одною, і було якось не до нього. Після Другої Світової, коли ставлення до минулого і його пам'ятників змінилося, сюди прийшли реставратори, історики та інші небайдужі. Спільними зусиллями вдалося досягти успіху: після десятиліть нехтування тут все знову заблищало, як при Бурбонах. А в 1997 році палац і парк в Казерті були урочисто включені в список культурної спадщини ЮНЕСКО, яка пафосно, але цілком справедливо назвала їх «Лебединою піснею італійського бароко». І сьогодні нарешті можна сміливо сказати, не боячись докорів у відсутності смаку: «Все-таки він прекрасний!»

Саме в цьому палаці знімалися сцени для першого і другого епізодів «Зоряних воєн» ( «Прихована загроза» і «Атака клонів»), а також третя частина франшизи «Місія нездійсненна».